Дерево родини Даців та Кривуляк
Datsiv & Krywulak Family Tree

“Думка виникла під час роздумів про долю сотень тисяч українців, які примусово емігрували з країни більше ста років тому і тих, хто зараз вимушений залишати рідний дім.

Це дерево посаджене в пам'ять нашого родича, який дуже любив Україну і завершив свій життєвий шлях за тисячі кілометрів від рідної землі у Канаді, яка стала для нього другим домом, але не Батьківщиною.”

“Еміграція та примусовий розрив родинних зв'язків - одна зі складних і болючих сторін України, і зараз ми знову переживаємо цю травму через війну. Ми б хотіли поділитись цією родинною історією, яка об'єднує велику кількість українців по всьому світу, щоб кожен міг на мить зупинитися, прочитати і задуматися. Для когось ця історія буде дуже знайомою, хтось може впізнати в ній життя своєї сім'ї та родини, а хтось можливо захоче знайти своє коріння в архівах і краще пізнати своє родинне дерево”.

Олексій Даців, автор ідеї

Слова найстаршого сина Лео "Батько ніколи не вважав Канаду своєю Батьківщиною" вражають. Людина, яка народилася в Канаді, прожила всі свої роки там і лише у 70 років вперше відвідала Україну, так її щиро любила.
Лео володів українською мовою дуже добре, любив співати, а гра на бандурі його просто зачаровувала.

Історія однієї людини

Лео Кривуляк народився 4 червня 1939 року на фермі поблизу Ітуни (Ituna), Саскачеван, у родині українців. Батьки Лео емігрували у Канаду будучи дітьми, зі своїми батьками на початку XX століття. Лео народився у багатодітній сім’ї, мав 10 братів та сестер.

Лео прожив гідне життя. Його доброта, любов до життя та оточуючих, сильний характер, позитивне мислення і віра у добро не залишали людей, що зустрічались на його життєвому шляху, байдужими. Лео залишив добру пам’ять про нього у серцях тих, хто його знав. Лео був по дитячому щиро відкритий до світу, до людей, дарував теплі слова і сонячну посмішку, яка не сходила з його уст до останніх днів.

Родина завжди була пріоритетом для Лео. Зі своєю дружиною Джойс, яка також має українське коріння, вони прожили щасливо у шлюбі 58 років, виховали чудових чотирьох синів, Господь також поблагословив їх сімома внуками.

Особливе місце у серці Лео з дитинства і протягом усього життя займала Україна, і все, що пов’язано з нею. Будучи дитиною він вчив українську мову від батьків, бабусь, дідусів. Переймав українські традиції, яких родина дотримувалась і після імміграції у Канаду. Лео чудово розмовляв українською мовою, співав українські пісні і був закоханий у гру на бандурі. Він завжди пишався своїм українським походженням і мріяв побувати в Україні. Ця мрія збулась тільки у 2011 році, коли Лео з дружиною Джойс вперше приїхали в Україну. В Україні він надихався і насолоджувався кожним днем перебування там, так ніби та Україна, про яку він чув лише з розповідей батьків та рідних, образ якої малювався в його уяві з рядків українських пісень, враз ожила для нього – і гори Карпати, і Дніпро, і пшеничні поля, і українці довкола.

Слова старшого сина Лео "Батько ніколи не вважав Канаду своєю Батьківщиною" вражають. Людина, яка народилася в Канаді, прожила всі свої роки там і лише у 70 років вперше відвідала Україну, так її щиро любила.

Лео постійно цікавився і вболівав за долю України, важко переживав початок повномасштабної війни в Україні і любив повторювати: “тепер цілий світ довідався які українці сильні, це – найсильніша нація, гідність і воля якої незламні”.

Серце Лео було сповнене не тільки великої любові до України, але і туги, жалю через розлуку з нею. Ми віримо, що це тюльпанове дерево, яке родом з Північної Америки, стане символічною пам’яткою про Лео у місті Лева, де він так любив бувати, а потім ще довго-довго з теплом згадувати кожен день перебування там, смакувати враженнями, які відклались глибоко у серці, так ніби черпати у спогадах енергію і силу для життя, для здійснення чергової мрії – приїхати в Україну ще раз.

Незважаючи на поважний вік, Лео планував ще неодноразово відвідати Україну, там він себе почував по особливому – на Батьківщині! У домі Лео в Канаді завжди був український прапор, вишиті рушники, бандура, портрет Тараса Шевченка. Лео помер у віці 85 років у шані та підтримці від люблячої родини. Його бажанню відвідати Україну ще раз так і не судилось здійснитись.

Добра пам’ять про Лео буде назавжди у серцях тих, хто його знав та любив. Тепер вже його діти та онуки, приїжджаючи в Україну, зможуть прийти до дерева, зелень та цвіт якого символізуватимусь невмирущу пам’ять про Лео, а також тих, хто з різних причин розлучились з Україною, назавжди сповнивши своє серце тугою за рідною батьківською землею.

Leo Krywulak in the Regina Leader Post

Еміграція у Канаду

ukrainianworldcongress.org